Пам’ятки для батьків

Загальні стратегії,  що пропагують позитивну поведінку та подолання труднощів і проблем у поведінці.

•  По можливості, ігноруйте негативну поведінку ди­тини та концентруйте увагу на позитивних рисах. Діти потребують уваги. Визначаючи позитивні риси в дітях, Ви мотивуєте їх поводити себе так якомога частіше.

•  Мотивуйте позитивну поведінку нагородами. Це мо­жуть бути лише Ваша увага або доброзичливі слова.

•  Критикуйте поведінку, а не людину. Наприклад: "Би­тися не можна, тому що...",  а не "ти поганий, тому що вступаєш у бійки".

• Створюйте можливості для навчання.  Наприклад; "Ти розбив  чашку.   Будь-ласка,  не  неси  наступного разу стільки чашок, адже ти бачиш, що їх легко розбити".

Спонукайте дитину зрозуміти, що вона може помиля­тися, і це не становить загрози для Ваших стосунків із нею, вони не припиняться з причин того, що сталося.

•    Будьте   твердими.   Діти   потребують   почуватися   в безпеці; частково ця безпека створюється знанням "правил".

•    Запобігайте  конфліктної ситуації ще  до  того, як вона загострилася. Краще запобігти конфлікту, аніж вирішувати його.

•    Чітко наголошуйте, чого Ви очікуєте від поведінки дитини та що станеться, якщо вона щось зробить не так.

Не думайте, що діти уявляють, чого Ви хочете від них, а відтак чітко пояснюйте, "що саме" ви хочете, щоб вони зробили. Наприклад, не кажіть "не робіть безлад", а поясніть, що саме з того, що вони виконують, Ви називаєте безладом.

•    Використовуйте   позитивне   мовлення.   Наприклад: замість "Не став туди чашку" скажіть "Постав чашку на стіл, а не на тумбочку". Таке спілкування дозволяє дитині взаємодіяти   у   позитивному   середовищі,   що   підвищує   її самооцінку.

•    Будьте  справедливими  і  надавайте  дітям  можли­вість розповідати свої історії. Діти часто відчувають себе жертвами і безсилими,  вони повинні впевнитися в мож­ливості стосунків із людьми, які їх не експлуатують.

•  Вмотивовуйте позитивну поведінку дітей позитив­ними словами. Помічайте речі, які діти виконують добре. Позитивна реакція на сильні сторони дитини підвищує її самооцінку.

•  Дозволяйте дитині брати на себе відповідальність за благополуччя   інших.   Це   підвищує   значимість   досягнень дитини та ЇЇ самооцінку.

•  Підвищуйте почуття самоконтролю у дитини. Робіть це  через  надання їй  можливості  вибирати  та  приймати рішення,  хоча не завжди доречно залишати за дитиною останнє   слово.   Це   підвищує   почуття  дитини   про   відпо­відальність за своє життя та зменшує почуття безпомічності та вразливості.  У такий спосіб дитина зрозуміє,  що вона може отримати те, що потрібно, без "загравань".

•  Слухайте дитину та співчувайте її почуттям / дум­кам, які дитина висловлює (або які, на Вашу думку, вона переживає), навіть якщо Ви не згодні з ними. Це дозволяє дитині   зрозуміти,   що  Ви  цікавитеся  її  життям,   що  Ви справедливі,   що   їй   не   потрібно   "загравати",   щоб   бути почутою або отримати те, чого вона прагне.

•  Приблизьте дитину до себе, виведіть її з небезпечної ситуації.   Хоча  відсторонення  від  дитини  на   певний  час може   мати   позитивний   вплив,   однією   з   проблем   використання  цього   методу  є  те,   що  ним  можна   збільшити відчуття ізольованості та відторгнення дитини. Краще приблизити дитину до себе, аніж відштовхнути її, виводячи з небезпечної ситуації.  Наприклад,  якщо виникла бійка, краще запропонувати дитині піти разом з Вами, аніж від­силати її за чимось.

•  Не   перебільшуйте  з  покараннями.  Запитайте   себе (тільки чесно!), якби Ви були дитиною, чи здалося б Вам таке покарання справедливим?

•  Виходьте із складних ситуацій за допомогою гумору.
Проте   жарти   не   повинні   доходити   до   висміювання   або приниження дитини.

•  Вибачайтеся. Якщо Ви помилилися, якщо це доречно, то поясніть, чому Ви повелися саме так. Це показує дитині, що помилятися  - - це нормально,  але також  і те,  що на помилках   потрібно   вчитися.   Така   поведінка   сприятиме встановленню довіри і поваги.

•  ПАМ'ЯТАЙТЕ! Ви — доросла людина! Не втрачайте терпіння!